Закохана в класичну музику

Не всі дорослі люди розуміють класичну музику, не всі готові слухати її щодня. А Ліза вже з 3-4 років почала уважно слухати Баха, Бетховена. Коли їй виповнилося 5 років, мама дівчинки Юлія привела доньку до дитячої музичної школи, бо зрозуміла, що її дитина талановита. Але до школи Лізу прийняли через рік, коли їй виповнилося 6 років. Зараз Ліза займається у 3-му класі ДМШ, вчиться грати на фортепіано.

- Ліза прийшла до нас, як би точніше сказати,   вся у музиці, - розповідає викладач Леся Василівна. – Вже у  6 років вона хотіла грати не про котиків чи собачок, а дорослу музику класиків. Ці твори, повірте, досить складні у виконанні, але я зрозуміла відразу: чим складніше завдання поставити перед дівчинкою, тим завзятіше вона його виконуватиме. Вона дуже наполеглива і працьовита, тому на усіх конкурсах, в яких брала участь, посідала другі та перші місця.

У Лізи бійцівський характер, тож, виходячи на сцену, зосереджується не на своїх внутрішніх емоціях, хвилюванні, а на музиці. І при цьому на сцені вона виглядає досить харизматично, бо дуже добре відчуває музику, яку грає. А грає вона складні музичні твори, які зазвичай, вивчають діти з 12 років.

Вона ніколи не приходить на заняття із невивченим завданням (усі діти завжди отримують домашнє завдання). Дівчинка, як губка, всотує в себе нові знання, їй хочеться знати все більше й більше, грати нові й нові твори.

Під час карантину, коли вихованці дитячої музичної школи були на дистанційному навчанні, Ліза записала твір Юрія Щуровського «Шарманка», із ним  узяла участь у конкурсах «Формат UA», «Класична музика літа» - і   перемогла в обох конкурсах. Я точно знаю, яку титанічну роботу провела юна піаністка, щоб технічно і емоційно правильно зіграти музичний твір. Адже навчити дитину по вайберу, як усе вірно зробити, повірте, дуже складно. Але повторюся: Ліза дуже тонко відчуває те, про що грає. І це уміння дається їй легко, бо любить те, чим займається.

Окрім цих конкурсів, Ліза також брала участь у «Харківських зорях», «Карл Черні. Не тільки етюди» та інших. Тож у дівчинки в 9 років за плечима досить великий досвід участі у конкурсах. Вперше вона поїхала на конкурс у  6 років. Дехто говорить, що не треба дітям так рано брати участь, що це стрес для них. Але для Лізи кожна участь у музичному конкурсі – ще один щабель у її сходженні до пізнання музики.

- Коли виходжу на сцену, знаю, що необхідно зіграти так, щоб мною пишалися мій викладач Леся Василівна і мама, - розповідає Ліза Сядриста. -  Скільки себе пам’ятаю,   завжди хотіла грати на фортепіано. І коли нарешті мене прийняли до музичної школи, я  дуже зраділа, хоча й розуміла, що навантаження буде велике – одночасно навчатися  у загальноосвітній  і  музичній школах  не так просто. Але я завжди відчуваю підтримку свого старшого брата Руслана і матусі. А також добре розумію: щоб добре грати, треба  багато працювати.

Моя викладачка музики каже, що у мене пластичні руки піаніста, можливо, це через те, що часто розминаю руки слаймами, навіть сама їх роблю.

Окрім класичної музики, мені подобаються українські мелодійні твори, наприклад, пісню «Ніч яка місячна» я вивчила і виконувала вже у перші місяці навчання у музичній школі.

Коли подружки просять, щоб я їм щось зіграла, я із задоволенням виконую той чи інший музичний твір.

Я ще точно не знаю, чи буду далі професійно займатися музикою, але упевнена, що зараз я займаюся улюбленою справою і що отримані у музичній школі знання знадобляться і допоможуть мені в дорослому житті.

Ліза навчається в  4-му класі Борівської ЗОШ №1, там вона теж активна і відповідальна, добре вчиться, серед улюблених предметів – фізкультура і хореографія. Розповідає, що дуже легко сідає на шпагат. У своєму денному розпорядку знаходить час додатково займатися англійською мовою, вивчає сольфеджіо.

Лізі легко дається математика. І це невипадково, адже, як стверджують учені, музика розвиває письмові й математичні здібності. Під впливом класичної музики в цілому формується красивий і рівний почерк. Про значення музики у розвитку дитини можна розповідати багато, та головне – треба любити її, як Ліза.

Вдома Лізу Сядристу чекають її улюблені котики Тихон, Гошка і Стьопа, а також пес Мухтар, з якими вона залюбки грається.

- Ще коли Лізі було 4 роки, звернула увагу, що вона часто відбиває пальчиками якусь мелодію, - розповідає мама Лізи Юлія. – На День народження подарували їй міні-синтезатор, на якому вона із задоволенням грала різні мелодії. У неї хороший музичний слух і добра па-м’ять, тож Ліза сама підбирала улюблену музику.

Коли донька пішла до 1-го класу дитячої музичної школи, придбала їй фортепіано, бо розумію: щоб навчитися добре грати, занять у ДМШ недостатньо, треба займатися вдома. Ліза із задоволенням грає на форте-піано,  жодного  разу я не нагадувала їй про це. Вона сама знає, що треба займатися, бо дуже відповідальна.

Кожен музичний твір, який вони готують з Лесею Василівною для конкурсу, дуже подобається і Лізі, і мені. Я вдячна викладачу музики, що вона   добре розуміє і відчуває мою доньку.

Ліза - доброзичлива, трудолюбива дівчинка, вона любить готувати музичні подарунки для своїх рідних, допомагає мені на городі, ми разом вирощуємо з нею квіти. Лізочка обожнює троянди, їх у нас багато.

Я працюю бухгалтером у сільгосппідприємстві, тому цілий день знаходжуся на роботі. Але діти у мене самостійні, Ліза сама йде на уроки до музичної школи, а після занять її забирає  старший брат  Руслан. Вони навіть уже вміють дещо приготувати, розігрівають вечерю до мого приходу з роботи. Мої діти – моя радість, я дуже їх люблю і завжди підтримую.

У житті кожної людини музика грає особливу роль. Вона супроводжує нас від самого народження: мамина колискова, веселі пісеньки в дитячому садку. Комусь подобається рок чи попса, реп, метал чи класика. Головне, що музика освіжає серце й дарує нам радість, об’єднує і допомагає розуміти один одного.

Олена ВОЛОДИМИРОВА.

Позаштатний кореспондент.