Він ніколи не приховував своїх переконань. Конфліктував з іншими через мову. Був принциповий. А ще дуже любив дітей, писав для них вірші та казки. Мав двох синів від різних шлюбів. Віталій – менший, з особливостями розвитку. Володимир його виховував самостійно. У рідному селі Капитолівці, біля Ізюма, війна розпочалась із масованих бомбардувань. Будинок, де жив Володимир із сином та батьком, увесь потрощений від ударів касетними боєприпасами. Улітку 2022 ворожий танк в’їхав у двір Вакуленків. 23 березня 2022 року до них додому прийшли російські військові, вилучили книжки, забрали Володимира з сином. У той день його сильно побили та після трьох годин допиту відпустили додому. А наступного дня, 24 березня, ті ж військові забрали письменника знову. Живим Володимира рідні більше не бачили. Пізніше тіло виявили у масовому похованні тіл поблизу Ізюма. Більше тижня тривала ексгумація понад 400 тіл чоловіків, жінок і дітей. Саме тут під номером 319 був похований дитячий письменник Володимир Вакуленко. Це підтвердили результати експертизи ДНК. Експерти виявили у тілі дві кулі. Про злочини окупантів дивіться у фільмі Харківського прес-клубу в рамках проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна».
Переглянути українську версію фільму можна за цим посиланням:
Англомовна версія фільму розміщена за цим посиланням:
Проєкт реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
