Сьогодні — День Державного прапора України!

В цей святковий день Борівська селищна рада поздоровляє усіх борівчан та мешканців сіл громади. Зі своїми поздоровленнями до земляків звернувся голова Борівської СВА Олександр Тертишний. Свої вітання також висловив і голова ХОВА Олег Синєгубов.

Борівська селищна рада у своєму привітанні нагадує історію нашого прапору та його свята. Щодо свята, то воно виникло ще у 2004 році і є щорічним. А сам прапор має велику і славетну історію. Остаточно синє-жовті стяги затвердилися як національний символ українського народу у ХІХ сторіччі, але насправді ця символіка є набагато старішою. Жовті або золоті малюнки на блакитному тлі були досить поширені у Стародавній Русі, деякі з них досі збереглися в символіці українських населених пунктів. Козаки, а ще раніше — князівські дружини — теж використовували ці кольори на своїх знаменах. Саме такий стяг вперше було піднято у червні 1848 року над ратушею міста Львів.

На Наддніпрянщину синьо-жовтий прапор як символ визвольної національної боротьби увірвався під час подій Революції 1905-1907 років. А вже у 1917 році він став офіційним символом української державності. Під цим прапором відбувалися волелюбні маніфестації, з ним йшло у бій українське військо. А у квітні 1918 року цей прапор замайорів над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

Довгі роки після втрати незалежності наш прапор залишався фактично заброненим символом національної боротьби та мрій про відродження державності українського народу. За його використання жорстоко карали, лише поодинокі сміливці намагалися повернути цей символ до масового використання. І ось, пішов злам системи: 26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року прапор з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою. 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, Верховна Рада офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Відтоді головний символ нашої держави декілька разів підіймався над Еверестом, він майорить у антарктиці на станції «Академік Вернадський». З Леонідом Каденюком жовто-блакитний прапор підіймався у космос, під час миротворчих та рятувальних місій наших вояків він став майже рідним для жителів багатьох країн, які потерпали від військових дій або природних катаклізмів (Конго, Ліберія, Кувейт, Іран, Югославія тощо). Багато разів на Олімпійських іграх та різноманітних чемпіонатах світу він підіймався на п’єдестал разом з нашими спортсменами-переможцями. Саме цей прапор у вигляді стрічок майорів на учасниках Революції Гідності. А сьогодні — веде у бій наших хлопців-захисників ЗСУ. Наш прапор майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

Начальник Борівської СВА Олександр Тертишний, звертаючись до земляків, підкреслив: «Це свято символізує нашу єдність, силу і незламність духу, які супроводжують нас у найскладніші часи. Кожен з нас відчуває глибоку гордість, дивлячись на синьо-жовтий стяг, який гордо майорить над нашою землею. З 2022 року ми з вами пережили важкі випробування – окупацію, страх та невизначеність. Але завдяки нашим захисникам, нашим героям, ми змогли повернутися до рідних домівок під нашим прапором. Він знову став символом свободи та надії для кожного з нас.

Та, на жаль, війна ще триває. Лінія фронту проходить неподалік, і наші мужні воїни продовжують боротися за кожен метр української землі. Ми знаємо, що це не просто боротьба за територію, а за наше майбутнє, за право жити вільно у власній країні. Наші серця болять від втрат, що сталися серед жителів нашої громади, від руйнувань, які залишають за собою ворожі обстріли. Більше тридцяти наших земляків віддали свої життя, захищаючи Україну. Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом і завжди пам'ятатимемо їх як справжніх героїв.

Та попри всі випробування, ми продовжуємо вірити. Віримо в перемогу, віримо в Україну, віримо в ЗСУ. Наш прапор — це символ тієї віри, яка допомагає нам вистояти, навіть коли важко. Це наш знак єдності, що об'єднує нас у найтяжчі часи і веде вперед, до перемоги. Ми знаємо, що цей прапор знову замайорить над кожним українським містом і селом, над кожним домом, як символ нашої незламності. І ми будемо разом, об'єднані цим прапором, будувати нову, вільну та сильну Україну.

З Днем Державного прапора України, дорогі земляки! Разом ми сильні, і разом ми переможемо!»

У святковому вітанні голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова зазначено:

«Його підіймають переможці і бояться вороги.

Гордість. Незалежність. Свобода. Перемога.

Синьо-жовтий стяг завжди буде для нас символом надії, гордості й віри в майбутнє.

З Днем Державного прапора!»

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм