З гордістю вже можемо сказати, що ми випускники.
Попереду на нас чекає невідома дорога, нові друзі, викладачі, нові знайомства. Будуть перемоги й розчарування, злети й падіння. Але ми ніколи не падатимемо духом: так нас навчив наш тренер, вчитель фізкультури Василь Андрійович Мизюк. Він був поруч із нами з п’ятого класу, не раз бачив наші сльози й наші щасливі усмішки. З маленьких невпевнених у собі дівчаток він допоміг нам стати дорослими людьми, які не бояться перешкод.
Радів разом із нами, коли ми виривали в суперників перемогу, підтримував, коли програвали. Він ніколи не підвищував на нас голосу, не дратувався, якщо робили щось неправильно. На все життя запам’ятаємо його слова: «Наступного разу обов’язково буде краще!» Завдяки Василю Андрійовичу ми побували в багатьох містах України: у Львові, Славутичі, Лимані, Харкові, Первомайську, Вінниці, Одесі та ін. Йому завдячуємо і своєю перемогою в минулорічному чемпіонаті України. Поїздки на змагання – найяскравіші спогади нашого юнацького життя. А ще на згадку в кожної з нас залишилися десятки медалей за призові місця в регіональних та обласних змаганнях із футзалу.
Василь Андрійович був і залишиться назавжди для нас ідеалом вчителя – мудрого, доброго, чуйного, терплячого, доброзичливого.
Нещодавно Василь Андрійович організував для нас своєрідний випускний – прощальний матч, а після нього вручив нам подарунки на пам’ять: статуетки, грамоти і фотографії. Ми не могли стримати сліз: дуже шкода прощатися з такою чудовою людиною. Але ми прощалися не назавжди. Ми обов’язково приїжджатимемо в гості до нашого тренера, телефонуватимемо, писатимемо смс. І щоразу, коли буде важко, згадуватимемо Василя Андрійовича, який учив нас не здаватися, йти вперед – до перемоги.
Каріна Інякова, Іляна Топоркова, Лєра Марченко, Юля Смаль, Таня Здоровець, Ліза Голик.
Учасниці команди «Атлет» 2002-2003 р.н.
Ще декілька актуальних новин на зараз