100 років з дня народження Миколи Суботи

У 1966 році на засіданні активу громадськості району було прийнято рішення обрати Миколу Суботу головою робочої групи, в обов’язки якої входило створення виконавчої влади на Борівщині в зв’язку з її відокремленням від Ізюмського району.   Децентралізація того часу не виправдала сподівань.

Згодом був створений райком партії, першим секретарем обрали М.М. Суботу. Цю посаду він обіймав майже 20 років.

З  перших днів своєї роботи він закликав усіх керівників зосередити увагу, зусилля на відбудові матеріальної бази та впровадженні інтенсивної технології в тваринницькій галузі.   Микола Миколайович прагнув полегшити працю доярок, впровадивши безприв’язне утримання тварин і механічне доїння корів. Наполягаючи на збільшенні поголів’я худоби, він наголошував сільгоспкерівникам, що тварини – це «живий банк», яким керівник зможе скористатися в скрутні часи.

Програму інтенсифікації тваринництва підтримали в господарствах району. Над  її втіленням, створенням матеріальної бази завзято працювали спеціалісти, керівники господарств – це була потужна команда господарників під керівництвом Миколи Суботи, він не тільки контролював, а й брав безпосередню участь у реалізації програми. Її результати були успішними.

У Борівському районі була побудована потужна матеріальна база будівельних організацій. Швидкими темпами в експлуатацію ввели 20 комплексів великої рогатої худоби, птиці, свинопоголів’я та овець. Борівський район протягом багатьох років був у першій п’ятірці по продуктивності тваринництва. Завдяки стрімкому  розвитку тваринницької галузі в районі значно збільшилася кількість робочих місць.

Згодом постало одне з важливих питань, пов’язане з недолугою постановою про «перспективні» та «неперспективні» села. Ця постанова завдала багато шкоди: почався відтік людей у Луганську, Донецьку області та інші міста. В Україні це призвело до занедбаності багатьох сіл, закривалися школи, клуби, магазини, скорочувалося будівництво житла, доріг, водогонів. Молодь від’їжджала у великі села або   міста, що вкрай негативно позначалося на дефіциті робочих рук у колгоспах і радгоспах, на демографічній ситуації. 

У Борівському районі на постанову відреагували миттєво. Почали   будувати школи, дитячі садки, до всіх магазинів, ферм, тракторних бригад будували дорогу з твердим покриттям. На фермах, у тракторних бригадах обладнали кімнати відпочинку, душові, їдальні, медичні кабінети. Поряд із цим будувалося житло для працівників колгоспів. Жителі району вже не їхали шукати кращого життя  в містах, а в деяких селах кількість населення збільшилася: на постійне місце проживання приїжджала молодь із інших районів і областей України. 

Запорукою вирішення таких  складних питань, як будівництво, розвиток соціальної сфери  була мудрість, виваженість М.М. Суботи в підборі кадрів. Микола Миколайович був людиною демократичною, прислухався до порад, критичних зауважень, але кадрові питання тримав під особистим контролем. Він приділяв цьому велику увагу, вимагав, щоб на кожній ділянці виробництва був професіональний керівник, щоб поповнювався резерв кадрів, проводилося навчання спеціалістів. Завдяки цьому сформувалася команда надійних, розумних і  досвідчених професіоналів. У районі «виросло» багато керівників, спеціалістів, які успішно працювали й продовжують працювати на високих посадах різного рівня.

Важливу програму дорожнього будівництва в Борівському районі вдалося реалізувати завдяки тому, що дорожнє підприємство очолив Микола Іванович  Буряк, який зумів згуртувати колектив,  чітко й правильно організувати його роботу. 

Микола Субота легко знаходив спільну мову з багатьма керівниками, у нього було чимало друзів, які допомагали йому в роботі.  Завдяки дружнім стосункам М.М. Суботи та І.А. Дмитрука, який очолював спочатку районний, а потім обласний міжколгоспбуд, у період інтенсивного будівництва в районі були значні поставки лісоматеріалів. 

Газифікація – це ще одне питання, яке потребувало швидких дій і розумних рішень. Насамперед потрібно було виділити ділянки під будівництво об’єктів соціальної сфери – житла, дитячих садочків та ін.  Замовником було Міністерство газової промисловості в Москві, яке все зводило до економії виконання проєкта. У Міністерстві вимагали виділити ділянку під забудову двоповерхових будинків із вигрібними ямами в районі вул. Першотравнева, в сторону Новоплатонівки.

Заслуговує на повагу позиція М.М. Суботи та   О.С. Соловецького, які категорично відмовилися від цього проєкта. Вони запропонували свій варіант – житловий масив із чотирьохповерховими будинками, завдяки цьому   потім був збудований  водопровід, каналізаційна система, вдалося вирішити ще низку питань соціальної сфери.

Подальша робота з газифікації району була основним напрямком роботи всіх гілок влади. Керівники шукали будь-які шляхи фінансування для придбання труб, інших конструкцій,  часто це були позабюджетні кошти, які вдавалося залучити завдяки дружнім стосункам керівників району з керівниками підприємств   Харкова, Києва,   Донбасу.

У  хорошій сім’ї завжди   згадують близьких людей, дякують їм за добро, яке вони залишили у спадок. Територіальна громада – це наше велика сім’я, і було б справедливо, якби, запалюючи газ на плиті, йдучи повз школу чи дитячий садок, ми з вдячністю згадували людей, які не шкодували сил, здоров’я, часу для того, щоб покращити життя своїх односельців.

Визначальні риси характеру Миколи Суботи – наполегливість і принциповість. Він впевнено долав усі перешкоди на своєму шляху, часто ризикуючи своєю кар’єрою. Але він ніколи не хвилювався за свою посаду, думав лише про людей. Коли Міністерство газової промисловості категорично відмовилося фінансувати будівництво лікарні в Боровій, Микола Миколайович заявив, що подасть у відставку.

Мало кому відомо, що для того, щоб включити додатково в план будівництво районної лікарні в селищі, була прийнята окрема Постанова Уряду Радянського Союзу і Польщі. Лікарню в Боровій збудували швидкими темпами.

 М.М.Суботу поважали керівники всіх рівнів, його добре знали майже всі жителі району. Для багатьох жителів Борівщини він був і є прикладом державного службовця, людиною слова, зразком працьовитості, мудрості.

У день народження ювілярам зазвичай дарують подарунки. Найкращими подарунками  для людини, яка відійшла у вічність, є добре слово, пам’ять і шана. Розкажіть своїм дітям, онукам історію життя  Миколи Миколайовича Суботи, який багато зробив для Борівщини, для її людей, згадайте добрим словом хорошу людину.

Група ветеранів Борівського району.