Обираючи професію, обираєш свій життєвий шлях

Напередодні свята вирішила поспілкуватися з одним із студентів, а точніше - з курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ Степаном Власовим. Юнак розповів, що навчатися у цьому виші мріяв ще зі школи. І не просто мріяв, а цілеспрямовано  готувався до вступу.

- Школу я закінчив минулого року, - розповідає Степан. – І ще в школі твердо вирішив для себе, що буду працювати в силових структурах. Де саме – роздумував, допоки не побачив рекламу університету внутрішніх справ. Зацікавився, дізнався,  які вимоги до абітурієнтів.  Крім міцних знань, потрібно мати  хорошу  фізичну підготовку. Я завжди старався виконуватися всі завдання на уроках фізкультури, а в позашкільний час займався бігом, качав прес, підтягувався на турнікеті.

І коли прийшов час вступу до вишу, я був готовий – мав високі  бали ЗНО, фізично підготувався, легко здав творчий конкурс. І ось я - курсант Харківського національного університету внутрішніх справ.

- Чи не розчарувався у виборі, коли почалися заняття? Було важко?

- Звичайно, не розчарувався, адже був готовий і фізично, і морально до навантажень, до того, що під час курсу молодого бійця доведеться багато працювати над собою.

- Степане, і все-таки:  чому ти обрав  цей   університет?

- Коли я  замислювався над тим, ким хочу  стати у майбутньому, з чим пов’язати свою долю, найважливішим для мене було те, щоб обрана професія стала справою всього життя, адже обираючи професію, обираєш свій життєвий шлях.

Ще змалечку у мене було загострене відчуття справедливості і бажання допомагати людям. Тож я хотів бути або поліцейським, або військовим, щоб захищати людей від несправедливості, щоб в Україні панував мир і закон.  Я твердо вирішив стати правоохоронцем , бо вважаю, що ця професія - найпочесніша і дуже потрібна суспільству. Бути хорошим правоохоронцем – значить бути відповідальним, вміти логічно мислити, знати закони та вміти давати їм правильне трактування, бути фізично витривалим, мати хорошу реакцію, мати силу волі. У поліцію випадкові люди не йдуть! Там служать тільки за покликанням душі. Бо це не просто робота, це - спосіб життя. Це готовність працювати цілодобово і часто без вихідних.

Обрав Харківський національний університет внутрішніх справ невипадково. Навчальний заклад має давню історію, тут готують справжніх професіоналів для боротьби зі злочинністю в Україні.  І це дуже важливо, адже на правоохоронців  покладаються великі надії. Саме вони покликані захищати правопорядок у своєму місті, державі. Дуже хочеться жити в  державі, де головним пріоритетом є закон та правопорядок.

- Степане, чи важко було вступити до вишу?

- Так, досить непросто. На одне місце курсанта було троє абітурієнтів. Довелося пройти дві медичні комісії, здати екзамен із фізичної підготовки.

- На якому факультеті ти вирішив навчатися?

- Я вступив на факультет кримінальної поліції  “Правоохоронна  діяльність”.  Відразу хочу сказати, що на факультеті найкращі командири - Юрій Олександрович Бутко і Сергій Сергійович Клименко. Вони для нас не просто наставники, а   як другі батьки, старші товариші.

На факультеті готують кваліфікованих правоохоронців, які забезпечують стабільність і порядок. Курсанти отримують знання, щоб ефективно протидіяти злочинності. Тож у майбутньому я працюватиму у складі поліцейської оперативної групи з розслідування кримінальних справ.

- Для курсанта дуже важлива сувора дисципліна. Який розпорядок дня у молодих бійців?

- Підйом у нас о 6-й ранку і відразу ж хвилин 30-40 робимо зарядку на свіжому повітрі. Після цього повертаємося у казарму для гігієнічних процедур, застеляємо ліжко, одягаємо форму курсанта.

Потім ідемо на сніданок. До речі, хочу сказати, що годують нас добре.

З 8-ї години    до 16 години (обідня перерва з 12-ї до 13 години) заняття на парах або   самопідготовка у бібліотеці (почергово).

З 18-ї години ми наводимо порядок на території університету. А територія тут чимала.

До 21-ї години у нас вільний час. Кожен курсант займається  особистими справами. Я, наприклад, спілкуюся телефоном із мамою,   у соціальних мережах - з друзями, однокласниками. Мені цікаво, як складається їхнє життя.

Після цього у нас вечірня прогулянка і перевірка. О 22-й годині – відбій.

- Твої нові друзі, товариші по службі розповідають про себе, звідки вони приїхали?

- Звичайно, ми всі спілкуємося одне з одним. Вони з усіх куточків нашої України – є із Закарпаття, із Донбасу, Полтавської, Дніпропетровської областей, із Харківщини. У мене є хороший друг, з яким ми разом вступали до університету, разом потрапили до однієї групи.

- Я так розумію, ви живете у казармі?

- Так, перший рік ми житимемо у казармі, а потім нас переведуть до гуртожитку, який теж розташований  на території університету.

- Цікаво, а в наряди молоді бійці теж ходять?

- Звичайно, ходимо - на контрольно-пропускний пункт, бувають добові наряди, чергові. Я   був у нарядах 7 разів.

- Дякую, Степане, за цікаву розповідь. Бажаю, щоб обрана професія завжди приносила тобі задоволення. Щоб  ти   був наполегливими на шляху до обраної мети, ніколи не зупинявся на досягнутому.

Бажаю творчої наснаги до навчання усім студентам, креативних ідей та досягнень, здійснення амбітних планів!

Олена КОЛЕСНІКОВА.