"Так, це правда" - відверто відповів на моє пряме запитання ортопед - травматолог Олександр Сергійович Чефонов.
Після повернення із зони антитерористичної операцій, де лікар рятував наших мужніх воїнів, йому поступило декілька пропозицій від різних лікарень про роботу. Поміркувавши Олександр Сергійович обрав для себе невеличке затишне містечко Борова. Взимку він почав працювати в нашій лікарні.
"Однією з умов моєї праці тут було забезпечення житлом. Це ми обговорювали з головним лікарем, яка запевнила, що питання буде вирішено. Та вже минає літо, а я з родиною так і живу в орендованій квартирі, з якої нещодавно мене попросили виїхати".
Зрозуміло, що квартиру для травматолога й хірурга з власної кишені головний лікар не дістане і це питання повинно було вирішувати керівництво Борівської громади на чолі з Олександром Тертишним. Питання придбання житла для лікарів було винесено на засідання сесії селищної ради. Депутати підтримали його й було оголошено конкурс на придбання житла. На тому все.
"Я працюю на мінімальну заробітну плату. Гроші це невеликі, то ж утримувати квартиру для мене досить дорого. Тим паче, що я мушу забезпечувати родину. Моя жінка - викладач англійської та німецької мов мешкає в Харкові. Вона намагалась влаштуватись на роботу за фахом в Боровій та отримала відмову - місць немає. То ж бачимось ми з нею лише на вихідних."
Як і в будь якому іншому, в кабінеті прийому лікаря травматолога ведеться журнал. Кожного дня за допомогою до Олександра Сергійовича звертаються десятки людей. Опіки, різані рани, переломи кінцівок - з якими тільки травмами не звертаються люди. Кожному з них лікар Чефонов надає висококваліфіковану допомогу. Втрата такого фахівця для лікарні буде рівнозначною втраті для всієї громади.
"З дня на день я збираюсь у відпустку. І так виходить, що повертатися з неї мені вже буде нікуди. Якщо за цей період ситуація з обіцяним житлом не буде вирішена, мені нічого іншого не залишиться, як звільнитися."
Олександр Сергійович поділився, що подібна ситуація склалася і з лікарем хірургом. Лікарі не мають жодної мотивації для того, щоб залишитись працювати в Борівській лікарні.
