Історія підприємств Борівської райспоживспілки

03.04.2021 у 21:50 742

Автоколона

Борівська автоколона була створена в 30-х роках. Вона підпорядковувалася райспоживспілці. Продовольчі та промислові товари розвозили по всьому району кіньми.

Історія підприємств Борівської райспоживспілки

Майстер хлібозаводу О.В.Рудяга, тістоміс З.І.Щипакова, пекар Т.Б. Муковоз перевіряють якість виготовленої продукції. 1986 рік

У 60-х роках автоколона налічувала 6 машин. Вони були післявоєнні, застарілі й не пристосовані для перевезення вантажів. Саме тоді прийшов працювати в автоколону водій І.М.Нікітенко. Разом із ним трудилися П.П.Кравцов, І.Савін, М.Шутько, С.Кліпаков. Старшим слюсарем у гаражі працював Б.І. Суднік. Машина для перевезення хліба була одна,  у віддалені села хліб возили бортовими автомобілями.

Окремо слід сказати про водія І.М.Нікітенка, який віддав 31 рік свого життя роботі в автоколоні. Працював на різних марках машин і виконував різноманітну роботу – привозив товари з м.Харкова, розвозив їх по району, возив книги і сам же ними торгував.  15 років працював на легковому автомобілі.

У 1965-1966 роках почалося активне оновлення автотранспорту. Закуплялися автомобілі  й будки для перевезення хліба, промислових товарів. Ріс автопарк, збільшувалася кількість працівників. Потрібно було багато пального, запчастин, щоб машини були на ходу, та з цим проблем не було: все надходило в достатній кількості.

Наприкінці 70-х років розпочалося зміцнення господарств. Автоколона перейшла у підпорядкування виробничого автооб’єднання Харківського ПАОХОПС.

У 1979-1980 рр. начальником автоколони працював М.В. Бровко. Автомобілі, а їх тоді було 31, стояли під відкритим небом, умов для слюсарних робіт не було. Тож почали будувати бокси, оглядові  ями. Слюсарем вищого розряду майже 20 років в автоколоні трудився М.З.Василенко, заправником-комірником – Г.І.Печериця. У 1981 році начальником автоколони був Й.Б.Судник, який дуже багато зробив для розвитку підприємства. Саме під його керівництвом значно оновився автопарк, у ньому налічувалося більш як 40 машин.

Головним бухгалтером працювала Н.І.Лихацька, бухгалтером-касиром – О.О. Біба, диспетчером – Г.А.Кобець.

В.М.Бондар спочатку був водієм автоколони, через кілька років очолив підприємство. Механіком працював В.М.Віннік, диспетчером – О.Г.Низова, економістом – Л.Є.Алімова.

На початку 90-х років у автоколоні покращили умови праці, закупили агрегати для виконання ремонтних робіт, збудували заправку, в гараж провели воду, зробили мийку для автомобілів.

Заготконтора

На початку  1943 року заготконтора підпорядковувалася райспоживспілці. При заготконторі була бригада по виготовленню підвод, яку очолював Т.Д.Остапенко. Також працювали 4 заготовлювачі: В.І.Чудний, І.А.Богатирьов, Т.М.Зубов та І.М.Осадчий. Пізніше в заготконторі працював і син В.І. Чудного – Іван.

Була бондарня, в якій трудився В.Є. Косович. Бочки замочували в річці Ковтунці (р.Борова). Підсобне господарство очолював Я.І.Кравцов, конюхом працював Н.Є.Полинник.

З липня 1943 року заготконтора почала працювати самостійно, а очолив її Г.К.Гора. Колектив заготконтори тоді становив 20-25 осіб, в основному, людей похилого віку.  У 1945 році в заготконторі працювало вже 50 осіб.

У 1952 році в заготконтору прийшов працювати П.С.Горенко, потім – А.К.Кулик, Л.О.Коломієць, Р.Д.Чашка, П.Є.Радін.

У 1953 році заготконтору очолив М.В.Чудний. На той час там вже трудилося понад 90 людей. Щоправда, більшість із них працювали сезонно – збивали ящики для овочів, займалися солінням овочів, приймали яйця та ін. Того ж року розпочалося будівництво овочесховища. Розвантажувалися овочі через спеціальні бункери, а навантажували їх у вагони транспортером.

З 1957 року відкрився ковбасний цех, який очолив М.Д.Тищенко. Тоді ж почалося будівництво підвального приміщення для зберігання сільгосппродуктів.

У 1958-1960 рр. почали свою трудову діяльність А.Є.Сєроус, А.В.Ткачова, С.А.Гнойова, В.П.Єрьоменко, С.П.Голомозов, А.Є Шаповалов. При заготконторі працювала кролівницька ферма і ферма по відгодівлі свиней.

З 1961 року організували колгоспну перевалку, її очолив Н.П.Мокроусов, під його керівництвом працювало 8 людей. Старшим бухгалтером був І.І.Кобзар, який багато років трудився в споживспілці.

З 1962 по 1985 роки директорами заготконтори були: Ф.А.Тарасенко, Б.М.Федорченко, І.Г.Войтенко, Л.Є.Пивоварова, І.О. Низовий.  

У 1963 році почалося будівництво складу для шкіри. Взимку наймали бригаду для заготовлення льоду, його складали у спеціальне сховище, накривали тирсою, а влітку використовували для заморожування м’яса.

З 1963 по 1967 роки підприємство було Борівським відділком Ізюмської заготконтори.

У 1971 році колгоспну перевалку закрили. Колгоспи мали возити всю продукцію на Борівську перевалку. Тоді почався спад заготівлі  овочів, бо колгоспам невигідно було самим возити в Борову.

Заготконтора заготовляла більше 40 видів продукції. Заготовлені овочі вантажили у вагони й везли у загальносоюзний фонд (Москва, Санкт-Петербург), а потім у республіканський – у військові частини, закриті підприємства.

З вересня 1984 року директором заготконтори працював П.П.Бондар. У 90-х заготовки продукції суттєво скоротилися, бо сільгосппідприємства відмовлялися здавати овочі, вирощували їх лише для власних потреб.

Хлібозавод

Хлібопекарня у Боровій була збудована в 1956 році. Завідував  нею М.В.Чудний. Всі процеси по приготуванню хліба виконувалися вручну. Тісто місили в коритах, хліб випікали лише формовий. Пізніше пекарнею завідували М.Г.Бахмутський, Н.Д.Шакурін, С.П.Яковенко, Н.В. Шокало.

За добу випікали 500-800 кг хліба, без булочних виробів.

З 1962 року завідуючим пекарнею, а потім директором працював Степан Петрович Гнойовий. Тоді почали механізувати  процеси: встановили тістомісильні машини, просіювач  борошна. Збільшився й попит на хліб. Його випікали вже від 3 до 5 тонн за добу, розширили асортимент. А в 1968 році, коли збудували новий хлібозавод, було механізовано більшість робіт – поставлені дві лінії для випікання хліба та хлібобулочних виробів, бублична  лінія. Значно розширився асортимент продукції, що випускалася. Нею забезпечували 71 торгівельну точку. Виробництво добової  випічки  зросло від 15 до 20 тонн виробів.

У 1973 році хлібозавод Борівської райспоживспілки перейшов на самостійний баланс.

У 1985 році директором хлібозаводу призначили О.Г.Калюгу. Тоді побудували склад безтарного зберігання борошна, відкрили кондитерський цех з виробництва цукерок, завод газифікували. У середині 90-х років виготовляли до 8-10 тонн випічки за добу, хліб розвозили у 55 торгівельних точок. Попит на хлібобулочні вироби знизився через стрімке подорожчання.

Об’єднання громадського харчування

Організували його в 1966 році при Борівському сільСТ. Завідував ним Б.І.Бондар, бухгалтером працювала Л.П.Левунова. Працювало 40 осіб. Провідними кухарями були Г.В.Осипова, Г.І.Шутько. Комбінат (так він спочатку називався) об’єднував чайну в Боровій, буфет на ринку, чайну в Новоселівці, буфет «Вітерець», буфет «Голубий Дунай», павільйон «Літо», кіоск «Хвилинка», буфети «Колосок», «Левада» та їдальні при школах.

З листопада 1967 року завідуючим комбінатом став М.Т.Бахмутський. На початку 1971 року при чайній організували кондитерський цех, який очолили Н.М.Чиркова і О.М.Красюк. Всього там працювало 6 кондитерів.

В грудні 1974 року організували об’єднання громадського харчування при райспоживспілці. Директором став І.В. Волошин, головним бухгалтером – Л.І.Ведь. До об’єднання ввійшли комбінат харчування, Піско-Радьківська чайна, Гороховатська чайна та всі шкільні їдальні району. В штаті налічувалося 92 працівники.

У 1975 році збудовано нове приміщення, де були розташовані ресторан, кафе, магазин «Кулінарія», кондитерський цех та ін. допоміжні приміщення.  Очолив підприємство В.Т.Лемішко. Працювали кухарями  Н.І.Літвінова, М.М.Малишева, Г.І.Логвиненко, Є.Г.Жорнік, В.К.Печена; буфетницями – З.І.Голоха, Є.Ф.Столбенко, В.Є.Веригіна, В.Я. Наумова; кондитерами – Р.А.Скиба, Г.Г.Щипачова, О.Г.Хиленко, К.В. Пішоходова.

У 1977 році об’єднання громадського харчування очолив Ю.А.Діжечко, головним бухгалтером працювала О.П.Гнойова. При кафе організували дитяче кафе «Лакомка», буфет «Левада»  переробили під пивний бар.

Продукцію об’єднання розвозили мотоциклами І.О.Пономарьов і Н.Ю.Мустафаєв.

У 1990 році директором стала Н.І. Магерко. В об’єднанні громадського харчування, як і майже скрізь у 90- роки, настали важкі часи. Кількість підприємств скоротилася, в штаті залишилося 43 працівники.

З газети «Трудова слава» від 1 липня 1995 року.  


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини