Діти Героїв-Захисників побували у добрій казці

Був ранок. Теплий, але без яскравого сонця. Йшли діти. Зосереджені. Зібрані. Насторожені. Бліді. Принишклі. Навіть трішки налякані. З батьками чи дідусями-бабусями. Пройде лише декілька хвилин — і станеться диво. Це будуть живі, веселі, усміхнені, рум’яні дітлахи. І війна відступить. І біль останніх років, і острах бомбардувань. А в їхньому житті з’явиться щось просте й неймовірне: помідорні грядки, кози, фазани, насіння петрушки і добрі слова закоханих у природу людей.

Офіційна назва цього місця — «Еколого-натуралістичний відділ комунального закладу “Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості”», втім з давніх-давен цей заклад іменують «Станцією Юннатів», а існує вона вже більше 90 років. Хоча рух юних натуралістів на момент створення станції в Харкові вже існував, адже перших дітей-любителів природи зібрав під своїм могутнім крилом Харківський зоопарк. А було це в страшні 20-роки ХХ сторіччя. Юні біологи годували тварин, вирощували рослинність, досліджували природу… і виживали у роки найстрашніших потрясінь людства. Тож, і сьогодні, вже на підґрунті наукових досліджень, ми розуміємо, що контакт з тваринами, з природою, має великий позитивний ефект. Навіть термін такий існує — зоотерапія, лікування спілкуванням з тваринами…

Станція — це справжня оаза в центрі великого міста, де можна побачити сотні видів місцевих та екзотичних рослин, поспілкуватися зі свійськими та дикими тваринами і птахами. І, головне, будь-яка дитина шкільного віку може записатися в гурток і навчатися вирощувати ці рослини та доглядати тварин. Саме так — зусиллями багатьох поколінь дітей і педагогів — створювався цей дивовижний куточок природи. По всій території розташований справжній (хоч і невеличкий) дендропарк. На кожному кроці — гарні і цікаві рослини.

Екскурсію по цій чудовій території провела для гостей завідувач відділом Ірина Валентинівна Яворська, яка присвятила цьому чудовому куточку природи більшу частину свого життя — з тих пір, як прийшла сюди навчатися ще у 12-річному віці. Багато дерев тут посаджено її руками. Дуже багато рослин свого часу було привезено з різних куточків світу. Тут є такі кущі і дерева, які у Харкові більш ніде не зустрінеш, бо ростуть вони, наприклад, тільки в горах або на морських узбережжях. Але тут про них піклуються, і вони тягнуться до Сонця, щоб дивувати відвідувачів. Учасники екскурсії відвідали теплицю, в якій налічується близько 400 видів теплолюбних екзотичних рослин — від пустельних кактусів до ліан з тропічних джунглів. Вихованці гуртку проводять тут досліди, доглядають за рослинами.

Потім гостей запросили на “французький город”, де у тісному сусідстві вирощуються овочі, пряні трави та декоративні рослини. Завдяки цьому город має привабливий вигляд з ранньої весни до пізньої осені — такі собі “істівні” клумби. Найбільш приголомшує, що тут вирощують рослини діти віком від 9 років! Практикують тільки органічне землеробство — ніякої “хімії”! Більшість врожаю вже зібрано. Втім, учасники екскурсії встигли поласувати помідорчиками чері, які ще залишилися на кущиках. До речі, загалом в цьому році тут було вирощено помідори 72 сортів! Деякі з них на вигляд навіть і на помідори не схожі, а нагадують грушки, крапельки, бурульки і навіть полунички!

Працівники відділу влаштували для екскурсантів невеличку вікторіну, в якій треба було вгадати назви запропонованих рослин. Як з’ясувалося, з помідорами, часником, цибулею та баклажанами наша малеча добре знайома, а от вгадати такі рослини, як патисони або батат, дітям допомогли батьки. Певною екзотикою для більшості учасників екскурсії став, наприклад, мангольд — рослина, листя якої схоже на бурякове. Воно їстівне і досить приємне на смак. Деяким відвідувачам захотілося посадити таку і собі на городі.

Працівники відділу дозволили бажаючим зібрати насіння петрушки і розповіли дітям, як її садити — саме восени, після перших морозів. А ще — поділилися саджанцями пеларгонії духмяної, яка має зовсім інший і набагато потужніший запах, ніж звичайні “калачики” на наших підвіконнях.

Наостанок дітям вручили по кілька штук капустяного листя, з яким всі відправилися на наступну локацію — майданчик, де гуляють кози. Тут дітлахи годували тварин, а ще бігали з ними наввипередки — кози із задоволенням ганялися одна за одною та за дітьми або, навпаки, тікали. Отже, на майданчику деякий час стояв веселий галас. Коли всі набігалися досхочу, настала черга знайомства з іншими тваринами. Наприклад, поні, який навчений різним трюкам, зовсім як цирковий. А золотистий ретривер — дипломований собака-терапевт, дуже доброзичливий до людей. Вже не перший рік він допомагає психологам проводити реабілітаційні заняття з дітьми і дорослими, постраждалими від війни.

На території також є різноманітні дерева. Влітку тут можна поласувати фруктами, а восени — виноградом. А ще тут росте маньчжурський горіх. На батьківщині цієї рослини її плоди використовують для створення декоративних виробів. Проходячи під цим деревом, варто затуляти голову, порадила Ірина Валентинівна. Бо саме зараз — сезон стиглості горіхів, які падають з висоти на землю.

Дітлахи із задоволенням послухали розповідь про життя їжаків — цьогоріч їх багато, і саме вони рятують рослини станції від слимаків. Серед рослин еколого-натуралістичного відділу є і ґінкго — унікальне дерево, яке існувало ще в часи динозаврів. Отже, малі екскурсанти змогли обійняти деревце, яке колись давно обіймали ці страшні істоти. А ще ми відвідали “Творчу галявину” і “Творчу майстерню”, де проходять виставки робіт вихованців еколого-натуралістичного відділу. Наостанок дітей пригостили печивом і чаєм.

Розповідає один з ініціаторів акції, голова благодійного фонду «Європейське серце України» Максим Корнієнко:

— Сьогодні все вирішується на фронті, на передовій, там, де воюють наші Герої-Захисники. І ми, суспільство, маємо не просто дякувати їм за їхню мужність, самовідданість та героїчну вдачу. Ми маємо забезпечувати їм надійний тил, допомагати їх родинам, і, безумовно, дітям. На превеликий жаль, я не можу сказати, що їхні діти сьогодні мають повноцінне щасливе дитинство. Війна позбавила їх багатьох звичних дитячих можливостей: розваг, пустощів, ігор, зустрічей з однолітками тощо. Більшість з них займається дистанційно, більшість з них ледь не цілодобово сидить вдома, бо на вулиці можу бути обстріл. Батько або мати на фронті (а в деяких — і обидва), тож, і уваги ці діти отримують менше, ніж це було до війни. Звісно, треба щось з цим робити. І наш фонд разом з однодумцями з інших благодійних і громадських організацій постійно проводить якісь подібні заходи для дітей різних вікових груп.

Максим Корнієнко каже, що в сьогоднішніх реаліях організація подібних екскурсій не є простою справою:

— Найголовніше питання — це питання безпеки юних гостей та їхніх супроводжуючих. Отже, ми не можемо заздалегідь оприлюднити час та місце проведення заходу. Як це було, скажімо, до війни. Тож, ми маємо оголошувати захід у соціальних мережах, але без цих даних, потім — реєструвати бажаючих, і вже в самому кінці, перед заходом, — розсилати запрошення тим родинам, які заявили про своє бажання взяти участь. І є ще одне обмеження: також з без пекових міркувань ми можемо на цю локацію запросити не більше 20 дітей одночасно. Отже, бажаючих було дуже багато, але ми були змушені запрошувати лише тих, хто зареєструвався першим і лише стільки, скільки можна. Звісно, що ми хочемо провести повторний захід і запросити тих, хто не отримав запрошення цього разу, але тільки наших зусиль в цій справі буде замало, ось чому я закликаю усіх громадських активістів, благодійників, також спрямувати свої зусилля на цю роботу, бо вона важлива.

— Діти яких категорій були присутні сьогодні на екскурсії?

— Загалом це діти Героїв-Захисників, тобто тих військовослужбовців, які знаходяться зараз на війні. Хоча тут є й діти загиблих вояків, діти тих, хто зник безвісти. А ще в багатьох з них є не одна, а одразу декілька пільгових категорій. Наприклад, є діти з родини військовослужбовців, які одночасно є внутрішньо переміщеними особами, представниками багатодітних родин, мають інвалідність, самі постраждали від війни або були на окупованій території.

— Чому ви підібрали для них саме таку програму?

— Перед тим, як запрошувати дітей, ми спілкувалися з фаховими психологами, саме тими, хто працює з дітьми, які постраждали від війни, пережили страшні моменти тощо. І саме фахові психологи порадили нам такий формат реабілітації. Спілкування з природою, піклування про тварин, гра з іншими дітьми та тваринами, знайомство з рослинами — все це не просто заспокоює, все це надихає дитину на подальше покращення психологічного стану, повноцінне життя, ефективне навчання тощо. Є й ще одна складова цього процесу: більшість цих дітей проживає в міській місцевості, тобто вони не знають нічого про свійських тварин, про ті рослини, які добре впізнають сільські хлопчики та дівчатка. Тож, такі заходи мають ще й екологічний сенс, бо маленька людина починає задумуватися про природу, формує більш дбале ставлення до неї. А це теж важливо в наш час.

Знайомлюся з гостями акції.

— Нам дуже сподобалася екскурсія, — поділилася враженням від прогулянки Ганна Михайлівна Кравченко, яка прийшла разом з 6-річною онучкою Софійкою Бойко. — Ми — переселенці з Дворічанської громади Куп’янського району. Наш будинок знаходився за 10 кілометрів від кордону з росією. Його було розбито, і ми переїхали до Харкова. Спочатку сюди перебралися донька з зятем та онучкою. А пізніше приїхали і ми з чоловіком, і ще з нами — мій батько. Зять зараз служить в армії. А ми живемо всі разом в орендованій квартирі... Ми з Софійкою вже не вперше відвідуємо заходи Благодійного фонду “Європейське серце України” для дітей. Це добре знімає стрес, який всі ми так чи інакше відчуваємо від обстрілів, від втрати житла і взагалі від війни. Софійка цьогоріч пішла до школи, вчиться добре, сподіваємось, так і далі буде. Вона у нас дуже патріотична дівчинка — щодня дотримується Хвилини мовчання за загиблими, знає Гімн України... Загалом вона активна дитина, і завжди з радістю бере участь в заходах благодійного фонду, бо знає, що буде цікаво. Звісно, і я дуже вдячна організаторам за ту увагу, яку вони приділяють сім’ям військових та переселенцям.

Зі Станції Юннатів йшли діти. Радісні, веселі, натхненні, усміхнені, з рум’янцем. Жваво обговорювали з батьками щось, що вразило їх найбільше. Сорти помідорів, вигляд поні, поведінку кіз або висадку петрушки. І вони були щасливі, ці діти, в ту мить і в тому місці. І лютий ворог, який хотів позбавити їх дитинства, цього разу програв…

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм