Нескорене прикордоння: життя під землею та мамин борщ під звуки війни

Шостка для мене — це особливе місце на землі, продовжує він. – 25 км від Шостки знаходиться древній Мезин. І Бальчича, 5-а — це адреса музею-хати садиби, де я народився...

Ці теплі спогади Віктора Ковтуна про рідний край та родинні традиції контрастують із суворою реальністю сьогодення.

Сумщина, як і Харківщина, щодня потерпає від масованих ворожих атак, а її прикордонні громади стали справжнім переднім краєм протистояння. Серед них — Шосткинська територіальна громада, яка через близькість до державного кордону регулярно зазнає жорстоких ударів.

В ефірі програми «Голос громади» (спільний проєкт Харківського прес-клубу та мережі місцевих медіа «Громада Груп») ведучий Олександр Швець поспілкувався з очільником Шостки Миколою Ногою та Віктором Ковтуном про виклики прифронтового життя та про унікальний феномен стійкості — збереження культури й мистецтва навіть під землею.

Заревіли сирени - насторожено, гнівно. На екрані телефону відображається рух КАБу з боку російських територій. Тієї ж миті глибокий і важкий удар покотився містом. Багато разів доводилося чути звуки і наслідки вибухів і підривів, але наслідки руйнування від КАБів, як правило, непередбачувані і надзвичайно великі…

…За якусь мить новий удар! Знову десь на посьолку, у північній частині міста. Через деякий час надходять повідомлення про загрозу з іншого від міста напрямку. У Глухові горить багатоповерхівка, поранено жінку…

 

Вранці 4 шахеди атакували склади з хлібом нового врожаю у Каліївці. Бог допоміг врятуватися працівнику, який затримався в приміщенні і вийшов звідти у перерві між прильотами безпілотників.

 

Війна, повномасштабна і нищівна, яку людство не бачило багато десятирічь, розтягнулася на п’ятий рік. А якщо рахувати з 2014 року? А якщо згадати, скільки взагалі гризуть Україну і українців? Криваві події довжиною навіть декілька днів - це трагедія, а такі випробування виходять навіть за межі свідомості…

Це рядки з Фейсбук-сторінки голови Шосткинської територіальної громади Миколи Ноги.

Ситуація в Шостці залишається надзвичайно складною. Ворог цілеспрямовано б'є по цивільній інфраструктурі та логістиці, полюючи на цивільний транспорт і знищуючи вантажівки.

«Дійсно, кожного дня ідуть обстріли нашої цивільної інфраструктури, ми намагаємось її відновлювати, не завжди встигаємо, але працюємо над тим, щоб забезпечити мінімальний рівень життєдіяльності», — зазначає Микола Нога.

 

Лише за останні дні внаслідок масованих атак пошкоджено житлові будинки, об'єкти інфраструктури, є поранені серед цивільних.

Навіть у найвіддаленіших куточках громади (наприклад, у Вовнянському старостинському окрузі) ворожі безпілотники завдають ударів по цивільних об'єктах. Попри це, комунальні служби, ДСНС, поліція та енергетики продовжують працювати в режимі нон-стоп, хоча електрика подається з великими перебоями, а лікарні та важливі об'єкти змушені переходити на генератори.

Через постійні обстріли частина мешканців виїхала в пошуках безпеки, проте в громаду приїжджають люди з ще більш гарячих точок прикордоння. Наразі Шосткинська громада прихистила 7 800 внутрішньо переміщених осіб. Місцева влада намагається створити для них рівні умови: ВПО забезпечують соціальними послугами, допомогою через управління соцзахисту, а мешканців приватного сектора підтримують дровами.

Аналізуючи виклики прикордоння та важкі випробування війною, очільник Шосткинської громади Микола Нога наголосив, що запорукою виживання країни є всебічна згуртованість:

«І я вам скажу: поодинці ми не можемо вистояти — тільки спільно. Підтримуючи один одного і на зовнішньому контурі України, і на внутрішніх регіональних напрямках, спільними зусиллями можна подолати й усмирити такого ворога та завоювати справедливий мир».

 

Особливою сторінкою життя прикордонної Шостки є освіта. Війна триває вже п'ятий рік, і за цей час діти, які пішли у перший клас, зустрічають уже п'ятий рік навчання. Ворог змусив громаду перенести школи в укриття та підземні приміщення.

Проте міський голова дивиться на ці виклики крізь призму розвитку та перспективи.

Війна вже п'ятий рік іде, розумієте? За цей час хто був у першому класі, вже у п'ятому... Тобто формується ціле покоління. І от зовсім недавно я в одній школі зустрічався з учнями і говорю: "Ви будете сильніші, конкурентноздатніші, тому що ви виросли, ви мужалися в підземних умовах, незважаючи на все",

— зазначає очільник Шостки.

На запитання про те, що краще — дистанційне навчання чи підземна школа, школярі впевнено відповідають: «100% в підземній школі». Хоч навчання йде за графіками, можливість побути в класі, побачити вчителя та один одного дає безцінне «живе» спілкування.

Водночас влада та педагогічна спільнота високо цінують і дистанційні навички, адже світ стрімко рухається вперед:

«Ми дуже цінуємо дистанційне навчання, розуміючи, що в перспективі багато робочих місць будуть на віддалених умовах. Хтось буде жити в Шостці, а працювати в Нью-Йорку, або у Лондоні, або десь у Нью-Джерсі, або ще в якомусь місті дистанційно. І от сьогоднішня система заставляє, допомагає нашим дітям навчитися отак жити в таких умовах і працювати на дистанції».

Те, що дехто сприймає виключно як вимушений крок через війну, у Шостці розцінюють як загартування та адаптацію до роботи й життя майбутнього на глобальному рівні.

Унікальним явищем стало те, що навіть заклади культури та виставкові центри переїхали в укриття. У підземних умовах проводяться мистецькі виставки міжнародного рівня, зокрема відомий проєкт «Нескорене прикордоння», а також займаються дитячі колективи.

Завдяки багаторічній співпраці міського голови Миколи Ноги та народного художника України Віктора Ковтуна у місті створено унікальний простір — артцентр-галерею площею 2,5 тисячі квадратних метрів.

Наразі там експонується майже 300 творів митця. Тут уже втретє провели міжнародну виставку «Нескорене прикордоння», яка охопила учасників із семи європейських країн.

Через близькість кордону та постійні ворожі обстріли Шостка опинилася в надзвичайно складних умовах, де маневру на поверхні практично немає. Однак громада не лише адаптувала під освіту підземні простори, а й перенесла туди духовне життя.

Вся робота на сьогоднішній день у нашій громаді перейшла під землю. Всі школи навчаються тільки виключно в підземних школах, у підземних приміщеннях... Артцентр теж перемістився під землю, в укриття. І виставка сама проходила під землею — вперше в Україні в підземних приміщеннях! Нічого не зробиш, приходиться миритися, приходиться ось в таких умовах виживати, 

— розповів міський голова Микола Нога.

У підземних умовах продовжують працювати п'ять хореографічних та творчих колективів, де займаються сотні дітей. Очільник громади підкреслює: попри війну, яка триває вже п'ятий рік, формується ціле покоління, яке мусить рости сильним і конкурентоспроможним.

Віктор Ковтун розповів про масштаби творчої роботи під час війни: за ці роки він створив близько 1,5 тисячі робіт, присвячених воєнній тематиці, медикам та захисникам.

Нещодавно за серію робіт «Невкрадене дитинство» голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський отримав престижну державну премію імені Богдана Хмельницького Збройних Сил України.

У Шостці для митців створено безкоштовні майстерні суперрівня, а молодь активно залучається до творчості. Як зазначають керівники, культура в часи випробувань стає тим невидимим фундаментом, який допомагає суспільству вистояти та зберегти людяність.

Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.