Про те, що випромінює внутрішню силу, яка століттями допомагала українцям вистояти

Губбіо. Італія. Завершилися  велелюдні заходи в рамках    Міжнародного  фестивалю-конкурсу «Мистецькі промені України», який кілька років поспіль   об»єднує таланти України та українських виконавців з різних країн, підсилюючи голос України у світі.

Про особливості цьогорічного мистецького дійства  розповідає його ініціаторка, співорганізаторка і голова журі, Амбасадор української культури і мистецтва, Почесна амбасадорка Івано-Франківська, Посол Миру, Посол української пісні у світі, голова Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» і Культурно-просвітницької асоціації «Mist-Il Ponte», лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» – Леся Королик–Бойко, яка проживає в італійському Губбіо і пропагує українську культуру у світі.

        "Мистецькі промені Незалежности" у Києві

–У рамках фестивалю–конкурсу і з нагоди 35–річниці Незалежності України, 170–річчя від дня народження Івана Франка і 155– річниці від дня народження Лесі Українки, відбулося кілька заходів, розділених у часі і відстанях. У столичному Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, яким керує  Ольги Гураль,  відбувся  святковий концерт «Мистецькі промені Незалежности». Учасників і гостей вітали Олена Сидоренко, Кирило Стеценко, Ольга Ходацька, Василь Неволов, Галина  Дацюк. Я відкривала концерт духовним гімном України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», до виконання якого долучилися усі присутні, перетворивши пісню в нашу спільну молитву. Концертна програма була насиченою творами українських класиків та авторів сучасності у виконанні професіоналів та аматорів. Серед них народний художній колектив театру пісні «Ладоньки», народний ансамбль «Дем»янчанка», дует«Верес», Оксана Петрикова, Олена  Слободянюк, Соломія Камінська, Софія Сидоренко, Юрій Кромбет та інші. Теплою фінальною нотою, яка всіх об’єднала, стала пісня «Україна — це ти і я» на слова Юрія Піжука і музику Ростислава Галагана. Її виконали всі учасники святкового дійства під живий музичний супровід Владислава Брика.  

 

Ця пісня занесена до  «Книги Світових Рекордів». Мою ідею про його  встановлення підтримала засновниця та генеральна директорка  книги Ганна Крисюк, зареєструвавши, як  «Наймасовіше виконання пісні». Адже її виконували учасники II Міжнародного фестивалю-конкурсу «Мистецькі промені України» у 256 голосів з 11 країн світу. Встановлення рекорду України було одним із заходів цьогорічного мистецького дійства. На концерті у Києві, як ініціатор рекорду,  я вручила учасникам  офіційні сертифікати. Одержали  дипломи  і рекордсмени Прикарпаття. Решта документів пішла до виконавців пісні електронною поштою.  

– Святковий концерт «Мистецькі промені Незалежности» відбувся й у вашому рідному  місті. Які його родзинки? 

– Цього разу концерт в Івано-Франківську зібрав учасників саме з Прикарпаття – тих, хто долучався до фестивалю та представляє різні напрямки українського мистецтва. Такі велелюдні дійства ми в різних форматах уже третій рік поспіль проводимо тут із співорганізатором фестивалю, кандидатом мистецтвознавства, заслуженим діячем мистецтв України, доцентом кафедри естрадного мистецтва Університету Короля Данила Ігорем Дем’янцем. Особливим моментом концерту стало благословення протоієрея отця Тараса Огара  — сотрудника церкви Святої Великомучениці Параскеви, викладача літургійного співу Івано-Франківської академії святого Івана Золотоустого, який поблагословив учасників і гостей концерту та звернувся до присутніх із натхненним духовним словом. Відкрив концерт духовним гімном України «Молитва за Україну» Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони». Для мене була особлива честь — диригувати цим прекрасним колективом. А далі свої пісні  глядачам дарували: Вокальний ансамбль «Барвінок» Івано-Франківської дитячої музичної школи № 2, вихованки вокальної студії «Сопрано» Ольга Хрипуненко  та Соломія Боднарук,  Вокальна формація "Ладан" при храмі Святої Великомучениці Параскеви УГКЦ, Жіночий вокальний ансамбль «Берегиня» міського осередку «Союзу українок» , солістка вокального ансамблю «Опришівські соловейки» Яна Савчук,  та понад двадцять учасників фестивалю, серед яких були представники літературного та поетичного середовища, вокальні та хорові колективи.

– У рамках «Мистецьких променів України» ви ініціювали і  міжнародну науково-практичну конференцію «Українська культура як духовна зброя Незалежності: мистецтво, освіта та міжнародний культурний діалог».

–Те, що це необхідна тема для обговорення, засвідчила кількість учасників. У Публічній бібліотеці імені Лесі Українки у змішаному форматі  об'єдналося близько 70 представників науки, освіти, культури, мистецтва та бібліотечної сфери з України та зарубіжжя. Конференція стала   важливим майданчиком для координації зусиль українських науковців і практиків культури. Крім Лесиної бібліотеки на чолі з Ольгою Романюк, до  заходу долучилися: Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та багато інших закладів. Модерували зустріч – професор Наталія Філіпчук з Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України та Анетта Омельченко – доцентка Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, які доклали багато зусиль для  плідної роботи зібрання. Програма конференції охоплювала широкий спектр гуманітарних питань у контексті викликів воєнного часу: культурну дипломатію, збереження національної ідентичності, протидію російській пропаганді, представлення України у світовому культурному просторі. Окрасою конференції стали картини-ікони Олександра Охапкіна, які презентувала громадська діячка, поетеса Зоя Ружин. У його творчості дивовижно поєдналися класичний іконописний канон і традиційна українська народна картина, а сакральні образи, вбрані у барвисті українські вишиванки, обрамлені рушниками, ніби випромінювали  саме ту внутрішню силу, яка століттями допомагала українцям вистояти.

Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павло Мовчан у своєму виступі акцентував увагу на тому, що в умовах екзистенційних викликів саме духовна спадщина та українське слово є тією «зброєю», яка тримає внутрішній фронт і забезпечує самозбереження нації. А також наголосив  на важливості популяризації української мистецької спадщини за кордоном і розвитку культурної дипломатії для протидії російській агресії на гуманітарному фронті.

Академік НАПН України Георгій Філіпчук у своєму виступі, посилаючись на слова Лесі Українки «Хто визволиться сам, той буде вільний…»,  звернув увагу на те, що справжня свобода та незалежність здобуваються внутрішньою силою, консолідацією суспільства, інтелігенції та розвитком власного культурного простору. Він наголосив на необхідності розвитку діалогу із зарубіжними партнерами для донесення правди про Україну. По завершенні своїх виступів Павло Мовчан і Георгій Філіпчук передали у дар бібліотеці авторські книги присвячені питанням української ідентичності та державності у вимірі сучасної війни. Свідченням символічного єднання українців, стали виступи  зарубіжних учасників конференції. До нас долучилися з Мадриду, Детройту і Афін  члени Координаційної ради Міжнародної організації "Поступ жінок–мироносиць у діаспорі" поетеса і перекладачка Ольга Ледо-Галано, Ірина Свитка та Олена Кріпак, голова асоціації Творче об’єднання «Наше слово» Галина Коризма, з Угорщини – голова Самоврядування українців 15-го району міста Будапешт, членкиня Товариства української культури Вікторія Рудник, голова правління Союзу українок Естонії  Віра Щаннікова-Пахольчак.Кожен учасник привніс у цю розмову власний досвід, професійне бачення, науковий пошук і, найголовніше, — своє розуміння відповідальності за українське культурне майбутнє.

–Пані Лесю, під час Вашого тривалого перебуванні в Україні була ще одна  приємна подія, пов'язана з Вашою культурною діяльність в Україні і на світових сценах, – творчий вечір з поетом Юрієм Піжуком. Що з нього гріє душу?

-  Поетично–музична імпреза «Слово і пісня: від серця до серця» під скляним куполом затишного Креативного простору  «Київська Троянда» в Києві стала для мене  маленьким дивом, яке хочеться в серці зберігати завжди. На зустрічі йшлося про Україну, про любов, про силу духу та цінності, які сьогодні об'єднують серця українців. Наша з поетом творчість є дуже плідною впродовж двох років, відколи я взяла до свого репертуару пісні на його слова, музику до яких пише Ростислав Галаган. Поезія Юрія Піжука лягла в основу пісень мого сольного альбому «Барви душі», презентація якого і відбулася на цій імпрезі. Серед них: «Мамо, зоре моя світанкова», з якої все й почалося, «На рідну землю повернусь», «Вишиванка — мамин оберіг», «Ой, зелена кропива» і відома всім – «Україна – це ти і я», яка стала справжнім гімном єдності українців, де б вони не були. 

 

На цьому вечорі  Юрій Піжук декламував свої глибоко‐духовні вірші, я виконувала пісні, що народилися з цієї поезії. Бачити в очах глядачів сльози, щирі усмішки та непохитну віру в нашу Перемогу – це найбільша нагорода, а сам захід  став справжнім ковтком свіжого повітря,  душевного спокою серед тривожних буднів. У залі стояли скриньки для донатів, які є нашою подякою Захисникам за можливість жити, працювати і творити. Тримаємо культурний фронт словом і піснею заради світла, яке сильніше за будь-яку темряву!

Світлини з архіву Лесі Королик-Бойко